Історія підприємстваАвтобусний транспортМіський тролейбусМіський трамвайФунікулерКерівництвоАвтобусиТрамваїТролейбусиНовиниВакансіїСтруктура підприємстваЗапобігання проявам корупціїФінансові звітиФінансовий звіт 2013р.Фінансовий звіт 2014р.Фінансовий звіт 2015р.Результати роботи КП "Київпастранс" 2015Фінансовий звіт 2016р.Фінансовий звіт 2017р.Фінансовий звіт 2018р.Про КиївпастрансВартість проїздуОбґрунтування тарифів 2015Обґрунтування тарифів 2018Види квитків та їх виглядПільгиМаршрути та розклад рухуМіжнародні маршрутиТранспорт онлайнПравилаКонтролериПасажирський контрольКіоски продажу квитківЗупинки та їх приналежністьТимчасові зміни рухуПасажирамЗамовлення перевезеньЕкскурсіїЛабораторіяНавчально-курсовий комбінатПродаж деталей, вузлів та агрегатівПослугиОбслуговування пасажирівСхема маршрутів внутрішньо-обласного сполученняСхема маршрутів міжобласного сполученняМіжобласні рейсиВнутрішньообласні рейсиПриміські рейсиМіжміське сполученняПриміське сполученняВитяг з правил надання послуг пасажирського автомобільного транспортуПереоформлення квитків, повернення плати за проїздРозташування місць в автобусахОбов'язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті Міжнародні відправленняСхема руху міжнародних автобусних маршрутівАвтостанція ВидубичіПублічні закупівліКонтакти

«Коли я думаю про трамвай, у мене, наче виростають крила»

06.03.2018

Валентина Іванівна, водій трамвая

Працює водієм трамвая 47 років  

Я завжди мріяла, що буду працювати водієм трамвая. Ще з дитинства знала – або водій, або, як зараз кажуть, дизайнером. Думала, що працюватиму у Чернівцях, але потім місто відмовилося від обслуговування трамваями; однак мрія залишилась.

В юності, попри невдоволення батьків, я, все ж таки, закінчила курси водіїв і почала працювати водієм в колгоспі. Тоді я була першою жінкою-водієм у районі. Рідні між собою називали мене «чорт у юбці».

Потім я 7 місяців пропрацювала на машині швидкої медичної допомоги, після чого мене таки вмовили переїхати в Київ.

І от моя мрія дитинства почала здійснюватися. Я влаштувалася на роботу в Дарницьке трамвайне депо. Оскільки мала водійські права, директор хотів, щоб я була його особистим водієм, але я відмовилась. Адже свідомо хотіла бути саме водієм трамвая. Тому ввечері ходила на навчання, а вдень працювала кондуктором. Завдяки моїй професії зустріла свого чоловіка, також водія трамвая, з яким разом працюємо та живемо вже 46 років.

Коли я думаю про трамвай, у мене, наче виростають крила. Коли бачу людей - живу.

Взагалі, робота водія дуже важка. От, наприклад, в таку снігову погоду – треба не тільки прийти на роботу завчасно, але й прийняти вагон, обдивитися, прогріти… Але якщо ти любиш свою роботу, тобі нічого не страшно. Хоча останнім часом почастішали випадки, коли водіїв б’ють, навіть жінок. Водій має бути більш захищений. Адже він працює і вночі, і виїжджає із депо о 4 ранку.

Зараз до нас, водіїв трамвая, ставляться по-іншому - чомусь не бачать. Раніше трамвайна колія була виділена жовтою смугою, і не дай Боже, водій автомобіля заїде за неї або виїде на колії. А зараз заїжджають. Особливо біля кінотеатру «Жовтень». Залишають машини і йдуть в кіно. Прикро. Хочеться, щоб водії автотранспорту повернулися обличчям до нас, електротранспортників. Наприклад, хтось поставив машину у габариті проїзду, а пасажир не встиг на потяг. Не має так бути. Треба завжди ставити себе на місце людей в громадському транспорті.

Наша робота дуже потрібна людям. Адже електротранспорт - найбільш чистий та екологічний вид транспорту, який треба розвивати.

Ніколи не відчувала себе некомфортно в чоловічому колективі. Навпаки, з чоловіками я, така, як і вони. Неважливо, чоловік чи жінка – треба віддавати себе роботі. Бо ж якщо любиш свою професію - працюватимеш довго.

Мій ідеал жінки – моя бабуся, яка прожила 103 роки. Дуже розумна, хороша жінка, яка виростила 5 дітей. Я так і не навчилася готувати у неї такі ж смачні консервовані сливи.

Правило, з яким я іду по життю - бути людиною, незважаючи ні на що.

Напередодні 8 Березня хочу привітати жінок, добрих, сильних, розумних – зі Святом весни! Побажати міцного здоров’я, миру на землі і хліба на столі. І бути завжди людяними.

 

 Попередню історію про контролера Галину ви можете прочитати тут.