Історія підприємстваАвтобусний транспортМіський тролейбусМіський трамвайФунікулерКерівництвоАвтобусиТрамваїТролейбусиНовиниВакансіїСтруктура підприємстваЗапобігання проявам корупціїФінансові звітиФінансовий звіт 2013р.Фінансовий звіт 2014р.Фінансовий звіт 2015р.Результати роботи КП "Київпастранс" 2015Фінансовий звіт 2016р.Фінансовий звіт 2017р.Про КиївпастрансВартість проїздуОбґрунтування тарифівПідвищення тарифівВиди квитків та їх виглядПільгиМаршрути та розклад рухуМіжнародні маршрутиТранспорт онлайнПравилаКонтролериПасажирський контрольКіоски продажу квитківЗупинки та їх приналежністьТимчасові зміни рухуПасажирамЗамовлення перевезеньЕкскурсіїЛабораторіяНавчально-курсовий комбінатПослугиОбслуговування пасажирівСхема маршрутів внутрішньо-обласного сполученняСхема маршрутів міжобласного сполученняМіжобласні рейсиВнутрішньообласні рейсиПриміські рейсиМіжміське сполученняПриміське сполученняВитяг з правил надання послуг пасажирського автомобільного транспортуПереоформлення квитків, повернення плати за проїздРозташування місць в автобусахОбов'язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті Міжнародні відправленняАвтостанція ВидубичіПублічні закупівліКонтакти

Столичному автобусному руху – 91 рік!

10.12.2016

Історія столичного автобусного руху бере свій початок з далекого 1925 року. 16 листопада 1925 року в Київ прибули перші 2 автобуси, а вже 10 грудня розпочали свій перший трудовий день. Ось як того дня про цю подію писала газета «Пролетарська правда»: «Сьогодні відкривається регулярний рух автобусів за маршрутом: «Пл. Ш Інтернаціоналу (нині Європейська) – вул. П’ятакова (нині Саксаганського)». Рухаються автобуси цим маршрутом (туди і назад) 20 хвилин. Перший автобус виходить із парку ім. Леніна о 8 год. 10 хв., а другий – о 8 год. 50 хв.».

30 грудня відкрився другий маршрут від трампарку до залізничного переїзду на Деміївці (нині район центрального автовокзалу). Постійно тут працювало також два автобуси.  Історія зберегла прізвище одного з перших водіїв автобуса – це був Сергій Лебедєв. Упродовж наступного року уже були задіяні усі 10 автобусів.

Пожвавлення життя в місті після відбудови народного господарства поставило на порядок денний запровадження різних видів міського транспорту. Заговорили про автобус. Ініціатором цього нововведення був керуючий комунальними підприємствами міста Олександр Тирмос. Після проведеного конкурсу з вибору типу автобусів і фірми їх постачання було укладено договір з німецькою фірмою «Даймлер-Мерседес» на поставку 10 автобусів. Одночасно кілька вагоноводів з Лук’янівського трамвайного парку (тоді трампарк  ім. Леніна) було направлено на навчання “шоферській справі” у київський автоклуб. Цьому трампарку і було доручено експлуатацію перших автобусів.  

Починаючи з 1933 року автобусний парк міста почав активно поповнюватися автобусами вітчизняного виробництва АМО-4, ГАЗ-03-30, а з 1934-го – автобусами ЗиС-8. На кінець 1933 року кількість автобусів  різних марок уже складала 24 одиниці. У трампарку їм уже було затісно.

Вже 1934 року на вул. Боєнській (нині Івана Кудрі) з’являється вивіска «Автобусно-таксомоторна база № 1». Першим директором цього підприємства став Петро Борисович Моріце. Сюди й  переїхала автоколона з трампарку. На кінець 1935 року кількість автобусів уже збільшилась до 57 одиниць, а 1937-го – до 80. Поповнення парку машин  відбувалося за рахунок поставок вітчизняних автобусів ПАЗ та ЗиС-16. З року в рік автопідприємство набирало сил, але мирну працю транспортників порушила Друга світова війна.

Після тимчасового гітлерівського господарювання Київ лежав у страхітливих руїнах. Розореним було й автопідприємство. Його відбудова важким тягарем лягла на плечі колишніх водіїв, що поверталися до мирної праці.  Однак, багатообіцяючі перспективи розвитку автобусних перевезень, що відкривалися у повоєнні роки, не можна було розгортати на довоєнній, по суті тимчасовій, автобусно-таксомоторній базі.

25 червня 1946 року було створено Київське міське автотранспортне управління та Київський автобусний парк (пізніше АП № 1) на вул. Васильківській.  Новий автопарк розпочав роботу з 30-ма відремонтованими автобусами довоєнних марок, одночасно розбудовуючи його і впроваджуючи передові технології обслуговування і ремонту рухомого складу. З року в рік в автопарку збільшується кількість автобусів і маршрутів, а також обсяги пасажирських перевезень: за 1950 рік було перевезено понад 8 мільйонів пасажирів, за 1955-й – 36 мільйонів, а за 1960-й – уже 50 мільйонів. Інтенсивна розбудова міста потребувала адекватного розвитку усіх видів міського транспорту і, в першу чергу, автобусного. У цей час почали надходити українські автобуси ЛАЗ. Це була наймасовіша модель автобусів, що експлуатувались у столиці. 1 грудня 1959 року в центрі промислової Дарниці на вул.Празькій на базі незакінченого будівництвом вантажного автопарку засновується Київський автобусний парк № 2.

Слідом за ним, уже 1 січня 1960 року на базі вантажного автопарку, розташованого на вул. Пархоменка (нині Дегтярівська), була створена база службового автотранспорту для обслуговування підприємств, установ та організацій міста легковими автомобілями й автобусами (пізніше цю базу перейменували в автотранспортне підприємство АТП-09111, а потім АП № 8). Не минуло й трьох років, як у столичному районі Грушки на базі вантажної автоколони створюється Автобусний парк № 3. Ще менше часу минуло до створення Автопарку № 4 (тоді АТП 09124): він з’явився на карті міста 31 травня 1966 року в районі Святошина. Через рік з лишнім на житловому масиві Нивки 2 вересня 1967 року стає до ладу автотранспортне підприємство 09125 (нині АП № 5).

Бурхливий розвиток міжміського автобусного сполучення столиці України з іншими столицями та містами союзних республік спонукав до будівництва на лівобережжі ще одного автопідприємства. 16 травня 1974 року воно стало до ладу під назвою Київське виробниче об’єднання автотранспорту 09122 (пізніше АП № 7). Йому було доручено обслуговувати маршрути до Росії (Москва, Орел, Желєзногорськ, Ростов-на-Дону), до Білорусії (Мінськ, Брест, Могилів, Мозир, Бобруйськ), до Молдавії (Кишинів, Тирасполь, Бельци) та ряд міських. Через два роки було розпочато будівництво ще одного автопідприємства. Для нього по вул. Полярній було відведено достатню земельну ділянку. Ще недобудоване автопідприємство напередодні Олімпіади-80 “квартирувало” туристичні ЛАЗи для обслуговування гостей столиці. 1 січня 1981 року закінчене будівництвом АТП 09126 потужністю 300 автобусів розпочало свій трудовий шлях (нині АП № 6).

Усі 8 автопарків були підпорядковані Київському міському територіальному об’єднанню автомобільного транспорту. В процесі експлуатації кожен з восьми автопарків освоював новий рухомий склад, вдосконалював технологічні процеси технічного обслуговування і ремонту автобусів. А 8-й автопарк навіть переїхав на іншу територію – вул. Сім’ї Хохлових.