Історія підприємстваАвтобусний транспортМіський тролейбусМіський трамвайФунікулерКерівництвоАвтобусиТрамваїТролейбусиНовиниВакансіїСтруктура підприємстваЗапобігання проявам корупціїФінансові звітиФінансовий звіт 2013р.Фінансовий звіт 2014р.Фінансовий звіт 2015р.Результати роботи КП "Київпастранс" 2015Фінансовий звіт 2016р.Про КиївпастрансВартість проїздуОбґрунтування тарифівПідвищення тарифівВиди квитків та їх виглядПільгиМаршрути та розклад рухуТранспорт онлайнПравилаКонтролериПасажирський контрольКіоски продажу квитківТимчасові зміни рухуПасажирамЗамовлення перевезеньЕкскурсіїЛабораторіяНавчально-курсовий комбінатПослугиОбслуговування пасажирівСхема маршрутів внутрішньо-обласного сполученняСхема маршрутів міжобласного сполученняМіжобласні рейсиВнутрішньообласні рейсиПриміські рейсиМіжміське сполученняПриміське сполученняВитяг з правил надання послуг пасажирського автомобільного транспортуПереоформлення квитків, повернення плати за проїздРозташування місць в автобусахОбов'язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті Автостанція ВидубичіПлан державних закупівельІнформація про закупівліЕлектронні закупівліСтатистика електронних закупівельСтатистика електронних закупівель, 2015Державні закупівліКонтакти

Історія розвитку міського трамваю

Перші проекти будівництва кінної залізниці у Києві починають надходити в міську управу з 1869 року. На початку 1886 року міська управа оголосила конкурс на кращий проект такої залізниці, а 29 вересня міська Дума визнала найкращим проект відомого інженера і підприємця А. Є. Струве. 20 липня 1891 року в Києві відкрився рух на двох лініях кінної залізниці довжиною 12,8 версти по Хрещатику і вулиці Великій Васильківській. Вагони були розраховані на 20-25 пасажирів. Незабаром застосували 7 паровичків. Однак перші місяці роботи залізниці на кінній та паровій тязі виявили неспроможність експлуатації їх в умовах гористого рельєфу міста. Дума змушена була повернутися до пропозицій про електричний трамвай. Досліди винахідника Ф. Пироцького, який у 1880 році успішно випробував електричну тягу, переконували в доцільності такого проекту. 8 травня того ж року відбулася пробна поїздка.

1(14) червня 1892 року по одному з найкрутіших у Києві Олександрівському узвозі почався рух першого в Російській імперії пасажирського електричного трамвая. Маршрут довжиною 1,5 км пролягав від Царської площі до Нижньої площі (тепер площі Європейська і Поштова). Наступного дня газета "Киевлянин" повідомляла: "Вагони переповнені публікою, до речі, багато пасажирів їздять по кілька разів угору і вниз, цікавлячись цією важливою для Києва новиною".

У 1893 році трамвай було пущено на Печерськ, 1894 - 1895 роках - по Володимирській, Караваєвській (тепер вул. Л.Толстого) вулицях; почала працювати трамвайна лінія, яка сполучала Лук'янівку із Сирецькими військовими таборами. 1896 року трамвай пішов Маріїнсько-Благовіщенською вулицею (тепер вулиця Саксаганського) через Галицьку площу (площа Перемоги) на Сінний базар (Львівська площа); 1899 - від Бессарабки до Політехнічного інституту. В 1905 році відкрився рух трамвая до Лаври, згодом - Прорізною і Глибочицькою вулицями. Стала до ладу Звіринецька лінія від Товарної станції через Печерськ, а також невелике відгалуження вздовж Набережної.

Перша світова, а потім громадянська війни призвели господарство до повного занепаду, відбудова його почалася в 1922 році. З кожним роком кількість пасажирів у Києві збільшувалася. Так, в 1932 році трамваєм перевозили в два рази більше пасажирів, ніж у 1913 році. На початок Великої Вітчизняної війни київський внутрішньоміський електричний транспорт за обсягом перевезень займав третє місце в колишньому СРСР. Колектив працівників електротранспорту м. Києва на 1941 рік налічував більше ніж 7 тис. осіб.

На початку Великої Вітчизняної війни трамвайники допомагали будувати дзоти, підвозили до місць боїв боєприпаси та продовольство.

У післявоєнні роки трамвайне господарство в Києві було відновлено. Розбудова міста сприяла подальшому розвитку трамвайної мережі.

У 1978 році за ініціативою Василя Дяконова та Володимира Веклича в Києві стала до ладу перша в Радянському Союзі лінія швидкісного трамвая (пролягає на відокремленій колії без перетинів її в одному рівні з іншими видами транспорту та пішоходами). На ділянці від Окружної дороги до площі Перемоги довжиною 9,25 кілометрів було побудовано 12 станцій. На лінії досягнута середня швидкість 28,7 км/г, що в 1,8 разів вища , ніж на лініях звичайного трамвая. Щорічно на ній перевозиться 60 мільйонів пасажирів. Значний внесок у будівництво лінії було зроблено інженерами управління Дмитром Белоусом, Казимиром Брамським та Григорієм Рисіним.

Ініціатори будівництва першої в СРСР київської лінії швидкісногяо трамвая Володимир Веклич (другий ліворуч) і Василь Дяконов (третій ліворуч) на урочистих зборах в тролейбусному депо №2  (1966 рік)

На сьогоднішній день в Києві діє 20 трамвайних маршрутів, довжина трамвайних колій становить 230.2 км, перевезення пасажирів здійснюється 378 трамвайними вагонами.

На сьогодні у столиці діють 3 трамвайні депо: Дарницьке, Подільське та ім. Т.Г.Шевченка.


Трамвайні вагони Ф. Випускались з 1907 по 1912рр.

Трамвайні вагони БФ. Випускались з 1925 по 1929рр.

Трамвайні вагони КМ і КП. Випускались з 1927 по 1934рр.

Трамвайні вагони МТВ-82. Випускались з 1947 по 1961рр.